стрій

I стро́ю, ч.

1) Ряд, шеренга солдатів або військовий підрозділ, розміщений рядами. || Група людей, розміщена в ряд, у шеренгу. || Ряд кораблів, суден, літаків і т. ін., які належать до однієї якої-небудь військової одиниці. || перев. з означ. Порядок розміщення, розташування солдатів, військових підрозділів, бойових машин і т. ін. для спільних дій. || Військові частини, признач. для безпосереднього ведення бойових дій; склад діючих військ. || Сукупність людей, придатних до активної діяльності, праці.

••

Вибува́ти зі стро́ю — а) ставати непридатним для ведення бойових дій; ставати небоєздатним; б) гинути від рук противника.

2) Ряд предметів, будівель і т. ін., послідовно розміщених в одну лінію.

3) Структура, система будови чого-небудь. || Сукупність особливостей характеру, думок, поглядів і т. ін.

4) муз. Співвідношення ступенів звукової системи за висотою; певна система звучання (музичного інструмента), що створюється співвідношенням тонів за висотою. || Певна система звучання музичного твору. || перен. Стан, настрій людини.

5) у сполуч. з прикм. на та означ. Спосіб дій, манера діяльності, лад.

6) у знач. присл. стро́єм. Розмістившись або розмістивши в один ряд.

II стро́ю, ч., розм.

Те, в що наряджаються, вбираються; наряд. || Те, в що одягаються; одежа.